На свято на честь 75-річчя Елен в її заміський будинок приїжджають сини Фредерік і Жеремі, і дочка Едріен. Елен живе виключно пам'яттю про свого дядька, відомого художника, і думає про те, що всі історії і спогади про нього підуть разом з нею. Вона перетворює будинок на музей, який оживає лише двічі на рік, коли приїжджають діти. Останні ж байдуже дивляться на картини Коро на стінах і знизують плечима.
